Ти себе Українкою звала,

І чи краще знайти ім´я,

Тій, що радістю в муках сіяла,

Як Вітчизна велика твоя!

(М.Рильський)

   Леся Українка… Це ніжне і дзвінке ім´я належить до найвеличніших імен нашого народу. Люди, як зорі, полишають свій слід у свідомості майбутніх поколінь, особливо люди талановиті.

      Мовби крізь серпанок легендарності проступає до нас образ  поетеси, образ ніжний і чистий. Кожним словом, променем думки, кожним болем своїм живе в душі народу людина, що ім´я їй – Леся Українка.

      За вікном пора прощання із зимою, відчутні перші подихи весни, сонечко дарує передвесняні посмішки. Ось у таку пору, 25 лютого 1871року, в Новограді-Волинському, народилася знана і всіма любима письменниця.

      Щоб ушанувати пам'ять і творчість «доньки Прометея» учні 10 і 11 класу під наставництвом вчителя української мови та літератури Воробець Ганни-Олесі Юріївни провели літературний вечір «На струнах  серця». Серед запрошених була присутня заступник директора з навчальної роботи – Ліска Сільва Олексіївна, яка побажала учасникам заходу такого ж великого терпіння і сили духу у майбутньому дорослому житті.

        Учні та вчителі мали змогу почути про Лесю Українку не тільки як про письменницю, а й натхненницю музики багатьох композиторів. В одному зі своїх листів Леся Українка згадує: «Мені часто здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що «натура утяла мені кепський жарт». Після операції на руку ні вишивати, ні грати. О, Боже! За що ж ти краєш? За те, що люблю я життя і пісні?»